Ця збірка — рідкісна нагода познайомитися з поетичною спадщиною видатного циганського літератора, чиї вірші досі не перекладалися українською мoвoю. Літературна майстерність Максимоффа дозволяє поставити його в один ряд із найкращими циганськими поетами світу. Його твори, сповнені яскравих образів, музикальності та глибокої емоційності, є не лише відображенням його внутрішнього світу — це голос усього народу.

Матео народився у 1917 році в Барселоні, в Іспанії, де його родина знайшла притулок після мандрів багатьма країнами Східної та Західної Європи, намагаючись урятуватися від Першої світової війни. Через кілька років, у 1920 році, його родичі оселилися у Франції — спочатку як кочівники, без постійного місця проживання, а згодом осіли й почали жити в дерев'яних бараках у Пантені, поблизу Парижа, в так званій «Зоні».
Його батько був циганом-калдераром (котлярем), який залишив Російську імперію разом із усією родиною (близько 200 осіб) на початку ХХ століття, рятуючись від більшовиків. Мати походила з родини французьких манушів. До цього його предки протягом п'яти століть були рабами в Молдові й Валахії (на території сучасної Румунії).
Матео ніколи не ходив до школи. Його батько, який був лудильником, погано говорив французькою, а мати була неписьменною цирковою артисткою. У п'ять років Матео вже розмовляв кількома мовами, але не вмів писати, бо його цьому ніхто не навчав. Батько, який трохи вмів читати й писати, навчив його рахувати (що було важливо для роботи), а потім — писати літери алфавіту. Це було все його формальне навчання. Усе інше він опанував сам. Як справжній самоучка, Матео читав усе, що траплялося під руку: газети, журнали, дешеві романи й твори великих класиків.